Існують дві точки зору
Втеча євреїв з Єгипту — один з найвідоміших епізодів Старого Завіту. Поневолений народ боровся з єгиптянами, а після перемоги біженці блукали безплідною пустелею цілих 40 років! Куди прямувала багатостраждальна нація і чому подорож тривала так довго, інформує Ukr.Media.
Євреї проти єгиптян
Згідно з Біблією, євреї проживали в Ізраїлі споконвіку. Однак вони покинули свою батьківщину через голод і знайшли притулок у Єгипті.
Йосип Прекрасний, один із родоначальників єврейських племен, став радником фараона і одружився з представницею знатного єгипетського роду.
Це стало запорукою дружби двох народів, і переселенці вирішили залишитися у гостинних єгиптян на довгих 430 років.
Через кілька поколінь союзу настав кінець. Чисельність євреїв зростала швидше, ніж чисельність єгиптян. Господарі регіону занепокоїлися, поневолили своїх гостей і прийняли кровожерні закони, які знизили зростання колись дружньої нації.
Похід на батьківщину
Звісно, євреям не подобалося ставлення Єгипту до них. Мойсей заручився підтримкою Бога, навів на єгиптян 10 кар і змусив фараона відпустити поневолений народ. Це сталося приблизно в 1400 роках до н.е.
Так почалася 40-річна історія блукань євреїв по пустелі, наповнена неймовірними чудесами, божественними явищами і періодичними повстаннями втомлених мандрівників проти Мойсея.
Євреї йшли назад до Ізраїлю — землі обітованої, своєї історичної батьківщини.
Але чому вони йшли так довго? Відстань від Єгипту до Ізраїлю по прямій лінії становить 370 кілометрів. Але навіть якщо врахувати відсутність доріг, природні перешкоди і можливі труднощі в дорозі, то подорож мала б зайняти кілька місяців або років. Але точно не довгі десятиліття!
Чому повернення додому розтягнулося на 40 років?
Існують дві точки зору: старозавітна і теологічна. Перша розповідається в 14 главі Старого завіту. Згідно з нею, євреї накликали на себе гнів Бога і пробули в пустелі 40 років вимушено.
Біженці досягли Ізраїлю вже через півтора року. Однак з’ясувалося, що їхня батьківщина вже була населена народом амореї.
Щоб повернути собі землю обітовану, блукачам потрібно було спочатку завоювати її.
Однак вони засумнівалися в успіху.
На помсту розгніваний Бог прирік людей повернутися в пустелю, щоб загинули всі євреї старші 20 років. Вони були негідні повернутися на батьківщину, оскільки сумнівалися в божій допомозі.
З теологічної точки зору, Бог не карав євреїв. Він чекав, коли серед обраного народу загинуть всі, хто пізнав рабську долю. В землю обітовану мали увійти тільки вільні люди. Саме така нація може претендувати на свою батьківщину.
Однак, Бог не залишив блукачів. Господь годував обраний народ «Манною небесною». Божественна їжа з’являлася на землі кожного ранку, крім суботи. Поїдаючи її, молодь відчувала смак хліба, старі — смак меду, а діти — смак масла.
Через 40 років євреї вступили в бій з амореями та здобули перемогу, повернувши собі свою землю.