Зазвичай при слові «пляшка» ми уявляємо собі циліндричний предмет
За часів радянського союзу виробляли речі, які зараз здаються дуже дивним. Наприклад, трикутні пляшки. Вони були призначені для одного типу рідин. Найбільшого поширення трикутні пляшки набули у 1950-1970-ті роки. Це була аптечна тара.
Її використовували для розливу лише одного типу рідини – оцтової есенції.
Річ у тому, що оцтова есенція містить до 70% оцтової кислоти. Тоді як у столовому оцті її всього від 3% до 15%. Така концентрація є безпечною для вживання в їжу та використання у господарстві.
А от есенція вже може викликати тяжкі пошкодження та отруєння, здатні завдати здоров’ю довготривалої шкоди.
Отже, оскільки в СРСР із друком етикеток все було не дуже добре – вони або були дуже схожі одна на одну, або їх не клеїли взагалі (як на пляшки з молоком), то вирішити проблему з небезпекою від оцтової есенції вигадали саме таким чином.
Її заливали у посуд незвичайної форми. Таку пляшку можна було відрізнити на дотик навіть у цілковитій темряві.
Окрім незвичної форми, пляшка для оцтової есенції містила спеціальні ребристі позначки на кутах. Це були мірні поділки, які допомагали більш точно дозувати продукт під час розведення.
Щоби отримати звичайний харчовий оцет есенцію просто змішували з водою. Маленька риска на пляшці означала обсяг в 0,1 літра, а довга – у 0,5 літра.
Втім, з часом есенцію перестали продавати в радянських магазинах і перейшли на більш безпечний столовий оцет.