Пн. Чер 17th, 2024


«Думав, що батько вже мертвий, тому дістав пістолет і вистрілив у поліцейського» (с)

Вінницький міський суд заарештував підозрюваних у вбивстві поліцейського на Вінниччині — військовослужбовців 52-річного Валерія та 26-річного Віталія Василаке.

Батько та син, яких також звинувачують у дезертирстві, найближчі два місяці проведуть у слідчому ізоляторі без права виходу під заставу. «ФАКТАМ» вдалося дізнатися про деякі деталі цієї резонансної справи.

Попередньо вважається, що вони перевозили у багажнику якусь неймовірну кількість боєприпасів, але багато хто сумнівається в правдовості деяких фактів, якими обростає ця трагічна подія.

Валерій та Віталій Василаке жили у селі Чорномин у Вінницькій області — лише за 25 кілометрів від кордону з Молдовою. 

Як розповів журналістам видання kp.ua співробітник прикордонної служби, який не назвав свого імені, біля Чорномина багато так званих «стежок контрабандистів».

Мовляв, тому версія про те, що батько та син хотіли вивезти боєприпаси за кордон, може бути обґрунтованою.

— Такі плани у них могли бути від початку втечі зі своєї військової частини. Чорномин, де жила сім’я, знаходиться за 25 кілометрів від кордону з Молдовою, там давно прокладено нелегальні стежки, — розповів співробітник прикордонної служби.

 

Він також припустив, що гранати могли призначатися бандугрупуванням у Придністров’ї.

Односельці здивовані скоєним Василаке.

— Нічого недоброго про них не можемо сказати, — розповіли у релігійній громаді Різдва Пресвятої Богородиці села Чорномин. — Молилися, допомагали. А погане зробили, за це відповідатимуть.

 

— Після початку великої війни вони почали волонтерити, — розповів «ФАКТАМ» місцевий житель Тарас Андрієнко. —

 

Обрали військову частину на фронті та допомагали їй, як могли. А потім їх обох призвали. Служили в одній з військових частин міста Чорноморськ на Одещині.

 

А ось зараз, коли чуємо, що вони наробили, навіть не віриться, що таке могло бути.

Відомо, що молодший Василаке, Віталій, закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Судячи з повідомлень у соціальних мережах, хлопець займався рукопашним боєм і навіть брав участь у змаганнях серед військовослужбовців.

Військову частину вони залишили ще 19 квітня близько 18 години. Виїхали на автомобілі Suzuki Grand Vitara зеленого кольору, у багажнику якого, ймовірно, й знаходився арсенал зброї.

До речі, за даними журналіста Віталія Глаголи, у багажнику кросовера могло бути до сотні гранат та 25 тисяч набоїв.

Була друга ночі — комендантська година, коли назустріч поліцейській машині виїхав зелений кросовер. Залишивши сімейного бешкетника у службовому авто, патрульні вирішили перевірити, хто в такий пізній час пересувається трасою.

У Suzuki перебували двоє чоловіків у камуфляжній формі. Судячи з запису з боді-камери Максима Зарецького, розмова між військовими та поліцейськими проходила мирно, навіть із жартами. 

Якоїсь миті капітан Шарпановський запитав, що вони перевозять, і запропонував оглянути багажник. З машини вийшов молодший Василаке.

 

Він попросив у батька ножа нібито для того, щоб розкрити коробки. При цьому стверджував, що нічого незаконного у машині немає. Сказав, що везуть у військову частину «берці, ну і ще дещо».

 

Патрульний все ж таки наполіг, щоб багажник відкрили. Замість того, щоб виконати вимогу поліцейського, Віталій вдарив його кулаком в обличчя. Шарпановський упав.

 

Водночас 20-річний Максим Зарецький зробив постріл з табельної зброї у бік кросовера. Віталій Василаке у відповідь вистрілив у поліцейського. Цей постріл виявився смертельним.

Одразу після цього батько та син Василаке втекли на своєму автомобілі, який незабаром кинули на території Вінницької області. Втікачів затримали у занедбаному будинку в селі Липецьке на Одещині. Трохи раніше було виявлено їхній автомобіль. Боєприпасів у ньому не було.

«Припускаю, що гранати виносили з частини поштучно, а не всі одразу»

Олег Жданов

Олег Жданов

Військовий експерт Олег Жданов заявив у коментарі kp.ua, що поліція має право зупиняти військові авто.

— Під час комендантської години дозволено пересуватися лише транспортним засобам, що супроводжуються Військовою службою правопорядку, або водіям, які мають спецперепустку та допуск до паролів для проходження блокпостів у комендантську годину.

 

Тому порушники й не вештаються автострадами, а їдуть «по полях». Ось там, у «тих полях», їх і зловили.

Олег Жданов сумнівається, що зелений кросовер, яким пересувалися Василаке, належить військовій частині.

— Військову машину ви не виведете з парку без оформлення дорожнього листа. Тобто автомобіль був приватний, — продовжує Жданов. 

 

— Можна здогадатися, що у підозрюваних були спільники. Під час воєнного стану кожному військовому мають видати комплект зі 180 патронів в автомат та дві гранати.

 

У військовій частині поза зоною бойових дій боєприпаси зберігаються в арсеналах і використовуються щомісяця під час навчально-бойових стрільб.

 

Там вони чітко списуються по чеках, що здаються після кожного кидка. Отже, або самі підозрювані, або їхні спільники повинні мати доступ до арсеналів.

«Думав, що батька вбили»

В суді, коли обирався запобіжний захід, старший Василаке був спустошеним.

— Я не знаю, як так сталося, — заявив Валерій. — Мені дуже шкода. Якби я міг щось змінити, своє життя поміняти на його (убитого поліцейського. – Авт.), то я це зробив би.

Відвертішим у суді виявився молодший Василаке. Зокрема, він розповів про події тієї ночі.

— Я вдарив поліцейського в обличчя. Він впав. Потім я побачив, як інший поліцейський дістав пістолет і почав цілитися. Я сховався за наш автомобіль.

 

У цей час поліцейський почав стріляти по машині.

 

Я, думаючи, що, можливо, мій батько вже мертвий, дістав пістолет зі своєї сумки й вистрілив у того поліцейського.

Батько та син Василаке заарештовані на два місяці без права виходу під заставу.

Адвокати обвинувачених заявили, що їхні підзахисні не подаватимуть апеляцію на арешт.

Тим часом у місті Бершадь Вінницької області попрощалися з 20-річним Максимом Зарецьким.

Хлопець був єдиною дитиною у сім’ї.

У патрульній поліції він прослужив півтора року. Мріяв стати спецпризначенцем.

Джерело





Джерело

Від Світлана Савіцька

Журналіст, уродженець Костопіля, працювала перед війною в одній із Рівненьских газет журналістом.