Імена почали змінювати після указу російського царя Олександра III
Росія завжди намагалася знищити чи привласнити все українське. Це стосується мови, автономної церкви, мистецтва та інших сфер. Та є ще одна галузь, яка зазнала значного впливу. Це імена.
Як імена почали змінювати
У 1888 році російський цар Олександр III видав указ «Про заборону вживання в офіційних установах української мови та хрещення українськими іменами». Відтоді всіх новонароджених дітей почали записувати на російський манір.
Наприклад, популярне в Україні та Європі ім’я Анна чи Ганна. Це два фонетичні варіанти того самого імені.
Але в російській мові поширений варіант Анна, а українській – притаманний Ганна.
У зменшено-пестливій формі також краще говорити Ганнуся, а не Аннушка. Останній варіант є суто російським: його часто можна зустріти в літературі, театрі та навіть на картах, адже Аннушка – це ще й закинуте село в Магаданській області.
- Поширеними сьогодні іменами є також Христина та Карина. Так, не Крістіна і не Каріна. Суфікс «-ін-» не властивій українській мові.
Його можна зустріти лише в словах іншомовного походження. Але ці імена не є незвичними для нашої мови, тому краще послуговуватися власне українськими варіаціями.
Імена Маша, Даша, Наташа та Паша – також не зовсім українські. Для нашої мови більш притаманними є Марійка чи Марічка, Даруся, Дарця або Дарина, Наталя чи Наталка та зрештою Павлусь.
- І весь «фокус» знову-таки у суфіксі. Частинка «-ша-» властива російській мові та здебільшого у фемінітивах: «кассирша», «блогерша» тощо.
Важливу роль в асиміляції імен відіграють суфікси. Саме з їхньою допомогою можна кардинально змінити походження імені:
- суфікс -ік-: Славік, Владік (в українській це Славик/Славко та Владик)
- -ек-: Марек (в українській мові це Марко)
- -ушк-: Аннушка (в українській – Ганнуся)
- -ша-: Маша, Даша, Паша (в українській – Марійка/Марічка, Даруся/Дарця/Даринка, Павлусь)
- -ін-: Крістіна, Каріна (в українській – Христина/Христя та Карина)