Політика примусової русифікації тривала століттями
Тодішні режими на території сучасної України проводили неабияку політику русифікації, тому українські прізвища зазнавали «зросійщення».
Таких прізвищ безліч, проте ми наведемо найбільш поширені та відомі, пише видання «Телеграф».
Найчастіше, «зросійщення» виражалося в зміні закінчень — замість традиційних для українців «-енко» та «-ів» з’являлися «-ов», «-в», «-ін» чи «-ой».
- Власенко — Власов — Власенков
- Абраменко — Абрамов — Абраменков
- Науменко — Наумов — Нуменков
- Олексієнко — Алексєєв — Алексеєнков
- Іваненко — Іванов — Іваненков
Українські безсуфіксні прізвища, які у своїй основі є назвами професій і закінчуються на -ар, зазнали зросійщення шляхом додавання закінчень -ь або -ьов (рос. -ёв), а інші — просто додаванням закінчень -ов
- Бондар — Бондарь — Бондарьов
- Лимар — Лимарь — Лимарьов
- Гонтар — Гонтарь — Гонтарьов
- Кушнір — Кушнарьов
- Друкар — Друкарьов
- Слюсар — Слюсарьов
- Чоботар — Чеботарьов
- Шинкар — Шинкарьов
- Золотар — Золотарьов
- Коваль — Ковальов
- Кравець — Кравцов
- Різник — Рєзник — Рєзніков
- Швець — Шевцов
- Чумак — Чумаков
Подібне відбувалося і з прізвищами, які етимологічно пов’язані з індивідуальними ознаками носія, як-от фізіологічними чи поведінковими.
- Моргун — Моргунов
- Лизун — Лізунов
- Кут — Кутов
- Покотило — Покотілов
- Шумило — Шумілов