Якою була реальна вартість «безкоштовних квартир», «копійчаної електрики» та всього іншого
А ви знаєте, скільки реально заробляла середньостатистична радянська людина і що могла собі дозволити на ці гроші? Якщо ні – цей текст відомого білоруського блогера Максима Мировича вас точно зацікавить
«Середня» та реальна зарплата радянської людини
Колись я вже писав великий пост про середню радянську зарплату — за моїми підрахунками, вона становила близько 120-150 рублів. Таку зарплату отримували інженери, вчителі, лікарі та загалом приблизно 70% радянських громадян, пише Мирович.
Проте реальний заробіток зовсім не дорівнює середній радянській зарплаті — величезну частину зарплати у радянського громадянина віднімали та вилучали у вигляді прихованих податків колосальних розмірів.
Найцікавіше, що самого поняття «податок» у такому вигляді в СРСР не існувало, однак гроші стягувалися — саме цим коштом зводилися численні «безкоштовні» квартири, — наголошує автор.
Далі — текст автора
Як була влаштована податкова система в СРСР
Бувши закритою державою, керованою єдиною політичною партією, СРСР побудував насправді унікальну систему оподаткування. Що найсмішніше — податкова система в СРСР дуже нагадувала все інше у Союзі — коли на папері існувало одне, а насправді зовсім інше.
Що було на папері? Фанати СРСР і зараз з піною біля рота будуть розповідати вам казки про те, які невеликі податки були в СРСР — нібито простий робітник платив за ставкою 8 рублів 20 копійок з першої сотні рублів і 13% з решти зарплати — мовляв, це й був основний прибутковий податок у СРСР.
Та насправді це була лише верхівка айсбергу — і з прибуткового податку наповнювалося лише 10% радянського бюджету.
Звідки ж бралися решта 90%?
Все інше вилучалося у вигляді так званого податку з підприємств – величезні суми просто забиралися із зароблених підприємством грошей, і по суті це було також вилученням величезної частини заробітної плати – оскільки гроші для підприємства заробляли ті самі робітники, які працювали на ньому, зарплатний фонд завжди формується із доходів.
Сучасні дослідники називають це «доподатковим» вилученням зарплати — фактично, більшість зароблених робочим грошей вилучали у вигляді величезного прихованого податку, потім малювали йому невелику зарплату, з якої потім стягувався нібито «невеликий» прибутковий податок.
У совковій літературі таку крадіжку грошей у робітників описували гарною радянською новомовою, на зразок такого обороту: «Соціалістична власність коштом виробництва дозволяє державі здійснювати прямий розподіл національного доходу і коштом надходжень від соціалістичного господарства забезпечувати переважну частину доходів державного бюджету».
Тобто ви зрозуміли? Ще раз на пальцях для тих, хто не зрозумів:
- вся власність, все майно підприємства належить не робітникам, а державі.
- держава відбирає у підприємства стільки грошей, скільки забажає, та наповнює бюджет, видаючи робітникам подачки у вигляді копійчаної зарплати.
Що потім відбувається із заробленими вами грошима і чому їх у вас відібрали так багато — вас не стосується.
В країні безкоштовних квартир
Власне, саме з цих недоплачених робітникам та службовцям грошей і формувався державний бюджет СРСР і будувалося все «безкоштовне» — квартири, школи і так далі, причому радянська держава подавала це як якусь «милість» — наче це все будувалося не за зароблені всіма людьми гроші, а прилітало з Марса — виключно завдяки ініціативі Компартії.
Візьмімо конкретний приклад із життя, щоб наочно побачити усю нікчемність радянської моделі економіки, а також зрозуміти, чому в СРСР усі люди були жебраками. Уявіть собі робітника на ім’я Іван, який працює на московському заводі «Рубін» в електроцеху з виробництва телевізорів.
ТБ продаються дуже добре, і реальна зарплата Івана повинна становити близько 1000 рублів за вирахуванням прибуткового податку.
Що відбувається натомість?
Натомість Івану видають на руки 150 рублів, утримуючи решту 850 у вигляді доподаткового вилучення коштів — просто відбираючи гроші у підприємства та в Івана заразом.
Як все було б у нормальній країні? У нормальній країні Іван отримав би на руки 1000 рублів, заплатив із них 10% прибуткового податку. Потім Іван сплатив би медичну страховку та іпотеку — залишившись із приблизно 600-700 рублями чистого доходу. При цьому Іван мав би справді якісне житло (яке він міг би вибрати) і яке було б у нього у реальній приватній власності, а також мав би якісну страхову медицину. І в грошах був би приблизно вп’ятеро багатшим за свого радянського колегу.
А що відбувалося у СРСР? Іван отримував на руки 150 рублів, а решта приховано вилучені у нього 850 рублів йшли на будівництво «безкоштовних» квартир і на «міжнародну допомогу» всіляким бунтівним латиноамериканським республікам (…). У результаті Іван жив у поганій «безкоштовній» квартирі, користувався послугами поганої та убогої «безкоштовної» медицини, та ще й усе життя жив із відчуттям, що він державі лишився щось винен.
Вартість товарів у СРСР та реальні зарплати
Попри низькі зарплати, виробничі товари коштували в СРСР дуже дорого — я навіть сказав би неадекватно дорого по відношенню до таких низьких зарплат.
Середня зарплата в СРСР становила 120-150 рублів, а от якими були ціни на виробничі товари, наведу лише кілька характерних прикладів:
-
Пилосос «Тайфун»……….45 руб.
-
Чоботи жіночі на хутрі…….82 руб.
-
Пальто жіноче…………….110 руб.
-
Магнітофон «Днепр-12»……..147 руб.
-
Люстра кришталева……….230 руб.
-
Холодильник «Минск-16»……390 руб.
-
Мотоцикл «Ява-250»……..650 руб.
-
Телевізор «Юность»………430 руб.
-
Автомобіль «ВАЗ-21011»……6 000 руб.
-
Автомобіль «ВАЗ-2103»…..7 500 руб.
Неважко помітити, що навіть така проста річ, як жіноче пальто, коштувала майже цілу зарплату, чоботи — більш як половину зарплати, а звичайний телевізор — три середні зарплати.
Постає питання — чому люди, які працюють на підприємстві з виробництва настільки дорогих телевізорів, так мало заробляли?
Що ж це за економіка така, куди поділися гроші?
І ось тут виникає дуже цікавий момент — якщо прийняти як факт, що радянським громадянам насправді не доплачували 70-80% зарплати (утримуючи її у вигляді прихованого податку), то все стає на свої місця — ціни в СРСР виглядали так, ніби середня зарплата мала становити 600-700 рублів.
Фактично, так воно і мало бути насправді, це закон економіки, і підприємства не могли працювати собі на збиток. Завод з виробництва телевізорів виробляв і продавав велику кількість дорогих апаратів вартістю по 400-500 рублів і мав платити робітникам високі зарплати, проте всі гроші вилучалися державою, тож радянські трудівники були просто жебраками у порівнянні зі своїми західними колегами. І ще й все життя слухали казки про те, як на «загниваючому Заході експлуатують робітників».
Замість епілогу
Навіть і не знаю, що написати як епілог. Дивно, що за радянських років ніхто не помічав цього величезного дисбалансу — виробничі товари в магазинах коштують величезних грошей, а це означає, що підприємства, які їх виробляють, — дуже багаті. Але при цьому всі, хто працює на них, залишаються жебраками, бо величезний масив грошей просто вилучається державою і розбазарюється незрозуміло на що.
Хоча багатьом пояснювати просто марно — фанати СРСР все одно твердитимуть про «копійчану електрику», «безкоштовні квартири» і найкраще у світі морозиво…
Скільки в СРСР коштували продукти
-
Ковбаса варена………………..2,2 руб.
-
Ковбаса копчена……………. 4,5 руб.
-
М’ясо (свинина або яловичина)…2,3 руб.
-
М’ясо (свіжа вирізка на ринку)…4,5 руб.
-
Десяток яєць………………. 1,3 руб.
-
Пляшка горілки………….. 2,87 руб.
-
Кілограм рису………………..0,9 руб.
-
Обід у їдальні………………….. 1 руб.
-
Похід у ресторан (скромний)….10 руб.