Споконвіку українські прізвища можуть мати кілька варіантів закінчень
Вважають, що українці носять прізвища із закінченням «-ко». Саме воно вказує на те, що предками були корінними жителями України. Виявилось, що це не зовсім так.
Професор, доктор географічних наук, академік Національної академії наук вищої освіти Петро Масляк пояснив, що закінчення прізвищ-ко (Бондаренко, Коваленко, Тищенко) походить від стародавнього слова «дитина».
Про це пише видання «Телеграф».
Закінчення справді вказує на українське походження. Але носіїв таких прізвищ не так багато.
Загалом по Україні такі прізвища не перевищують 15%. Однак, якщо брати всі українські прізвища загалом, то прізвища на -енко дійсно мають найвищу питому вагу, — пояснив він.
Насправді споконвічно українські прізвища можуть мати й інші закінчення та навіть форму.
Корінного українця можна розпізнати ще за однією ознакою. Це закінчення прізвища «-юк» та «-ук». Наприклад, Бойчук, Кондратюк, Марчук тощо.
У Волинській, Рівненській та Житомирській областях мешкає близько 30% носіїв таких імен. Зустрічаються вони по всій території України, але найменше їх — на Сумщині, лише 1,3%.
На третьому місці — українські прізвища на «-ський», «-цький», «-зький». Такі родові імена мають багато слов’янських народів. Але їх відрізняє саме географічне походження: наприклад, Уманська — з Умані, Черкаська — з Черкас, Ніжинська — з Ніжина тощо.
Найпоширенішими є подібні імена в Миколаївській області, найменше їх (що трохи дивно) — у Закарпатській.