Ці слова були у списках заборонених аж до 1980-х років
Від 1920 року радянська влада почала період українізації, цей процес був спрямований на нейтралізацію національно-визвольних прагнень українського народу та зміцнення більшовицької влади.
До кінця цього періоду (1929 рік) в Україні з’явився новий правопис – «скрипниківка», багато видань з новоутвореною українською термінологією та Російсько-український академічний словник А. Кримського та С. Єфремова.
Автори цих словників намагалися систематизувати українську мову, спираючись на численні авторські тексти й фольклорні матеріали.
Тому роботи були досить гідними й відповідали нормам українського правопису.
1930 року процес українізації згорнули, новий правопис та словники української мови скасували, сам розвиток мовознавства в Україні був надовго загальмований. 1933 року впровадили новий правопис, де було досить багато розбіжностей з нормами правопису, який існував у період українізації.
До того ж, в українській мові аж до 1980 року існували списки небажаних слів, які радянська влада розсилала в редакції та видавництва. Зі словників ці лексеми також було вилучено.
10 заборонених слів та їхні «правильні» відповідники
Аркуш — лист.
Безнастанний — неперервний.
Жмуток — пучок.
Либонь — напевно, мабуть.
Обрус — скатерть.
Робітня — майстерня.
Кулястий — кулеподібний.
Двотомовик — двотомник.
Небавом — невдовзі.
Взуттярня — взуттєва фабрика.
Радянська влада забороняла слова, які були не схожі на російські відповідники. До того ж, ці лексеми мали словотворчі частки – суфікси, яких не було у російській мові.
Наприклад, суфікс -арня/-ярня у словах – кав’ярня, броварня, книгарня.