Імпортні цигарки були на вагу золота
За часів Радянського союзу все було не так аж добре, як часто про нього розказують люди старшого віку. До прикладу, навіть з тютюновими виробами були проблеми.
Тож коли радянські громадяни уперше масово зустрілися с Marlboro та Camel – це був шок. Але не треба думати, що курці СРСР були зовсім незнайомі з імпортним тютюном — це не так. У «совку» було доволі багато цигарок з-за кордону.
Але якими вони були?
Індійський «Матрас»
Цигарки «Мадрас» з Індії дуже швидко отримали прізвисько «Матрас» за неповторний аромат старих ганчірок.
«Бички тротуарні»
Доволі багато було у продажу за радянські часи болгарських цигарок. Усі вони приблизно такі ж неякісні та огидні як і радянські аналоги. Тож популярність їм давали жартівливі назви.
Картинку на обкладинці «Шипки» називали «братською могилою», а «БТ» – це «бички тротуарні».
У цигарок «Родопі» призівська не було, але була «протипожежна» репутація – перш ніж їх запалювати, треба було довго сушити на батареї.
«Портянки Хо Ші Міна»
Але якщо болгарські тютюнові вироби були поширені у СРСР, то корейські та в’єтнамські сигарети були рідкістю.
Корейські «Chemsongdae» курці перейменували на «Трубу Кореї», а «Kumsudae» – на «Хатину дядька Тома».
Ще були «Портянки Хо Ші Міна», що натякає на сморід від них.
У цигарок з соціалістичного Сходу запах та смак був вугільний або сосновий. Але не тютюновий взагалі.
Гірші за «Біломор»
Дехто може навіть згадати кубинські сигарети – «Лігерос» та «Партагас». Вони були настільки міцні, що їх побоювалися вживати навіть поцінувачі «Біломору».
Зумій підпалити
А арабські цигарки Sumer називали «Зумій» (або ж «сумуй»), бо щоб їх розпалити – потрібен був неабиякий досвід.
