Це цікаво
В мережі набирає поширення текст, який відкриває таємницю деяких важливих для нас слів, які походять зі спільного індоєвропейського кореня
БА-БА
Після народження першої дитини слов’яни заміжню жінку називали або «молодухою», або «бабою» – залежно від статі малюка. Якщо народився хлопчик, його мати автоматично ставала «молодухою», тобто молодою матір’ю.
Жінка, яка народила дівчинку, нарікалася «бабою». Це слово мало у слов’ян зовсім інше, ніж зараз, значення. Частка «ба» мала значення – «бути», «існувати», «бути тут і зараз», буквально «жити». Ще одне значення слова «ба» – більш давнє – «ворота життя».
Тисячоліття тому божественне місто Вавилон (Бабелон) називалося Бабель, що означало «Врата Бога»… Якщо жінка стала брамою для інших брам (дівчинки, яка виросте і теж породить на світ нове життя), то вона двічі «ба-ба». У цьому слові укладено якесь таїнство.
Баба – це жінка, яка дарує життя ще одній жінці, яка в майбутньому теж подарує життя ще одній людині. Це коротке, але таке ємне слово символізує якийсь безперервний цикл народжень.
Баба – шанована жінка, завдяки якій рід і все життя на землі не переривається.
Саме з цієї причини літніх матерів називають «бабусями» – засновницями цілого роду.