«Темного, як ніч» (с)
Наталка Ворожбит із кумиром своєї юності — відомим українським та радянським кінорежисером — Романом Балаяном: селфі з Метром
Відомий український літератор, письменниця, кінорежисер та драматург Наталка Ворожбит зараз ненадовго у Європі.
Тим часом на своїй сторінці у Фейсбук вона публікує своєрідні «мандрівні замітки», чи «сни та зустрічі – подорожуючої».
Дуже цікаві замальовки: з перцем, сіллю, терпкістю і вином. Як ось ця:
Блять!!!
Їдеш в скучному потязі з Ліхтенштейну до Австрії, потерпаєш від краси за вікном і думаєш про те, як відрізняється цей шлях від емоційно насиченого «Варшава-Київ».
Поруч сидить темний як ніч чоловік, тріщить німецькою по телефону. Я спокійно не ховаючись відповідаю на нестерпні питання німецької журналістки, ось одне з них:
«Ситуація здається набагато більш невизначеною, ніж минулого року. Останній літній наступ провалився. Боєприпасів не вистачає, про це пишуть газети News. У Києві набув чинності новий закон про мобілізацію. Палата представників США щойно схвалила новий багатомільярдний пакет, але в Америці наближаються вибори. Яким ви бачите майбутнє?»
Блять!!!
В перекладі на українську це питання означає «вам п…а! Як ви бачите майбутнє?»
Поки роздумую над відповіддю без матюків, мій сусід, подолавши банку слабоалкоголки, наважується запитати звідки я. Фром юкрейн, кажу.
О, каже він радісно російською: значить ви говоріте по русскі?..
– Ноу, я не говорю!!.. Схопила його за горло і давай кричати в обличчя:
– Не говорю, не вмію, не навчалась в російській школі, не жила 10 років в москві!! – Та всьо, всьо, я просто побачив російські літери в твоєму тексті, прибери свої руки, больна якась…
Відвернула комп, ховаюсь і пишу на нього пасквіль замість відповіді на оте питання. От за шо…
АПД: а рінгтон на телефоні у іншої сусідки-німкені чи австрійки з «лебединого озера» дуже гучно. Я ніби в якомусь реаліті шоу про толерантність. Чи антитолерантність.
Насправді, Ворожбит це, напевно найкраще, що в нас є в кіно та театральній драматургії