До питання про марність боротьби (АК)
Авто на дорогах США закликає “стояти з Україною та зупинити війну”
В період візиту Президента України до США поширення набула заява одного з угорських Орбанів, який теж відвідував Генасамблею ООН.
Нагадаємо:
Політдиректор та близький радник угорського прем’єра Балаж Орбан заявив, що Угорщина у 1956 році не стала б вести оборонну війну за прикладом України, називаючи таке рішення «безвідповідальністю».
За словами політика, Угорщина «напевно, не зробила б того, що зробив президент Зеленський 2,5 роки, тому що це безвідповідально».
«Він поставив свою країну в оборонну війну, стільки людей загинуло, стільки територій було втрачено», – сказав Балаж Орбан.
Пізніше слова цього Орбана дезавуював і розкритикував уже Орбан інший, якого ми всі добре знаємо, але…
Ключове питання залишається:
Чи правильно зробив Зеленський, коли вирішив не тікати на літаку пропонованому Байденом, а дати таки – відпір агресії?
І взагалі: чи зміг би хто інший вистояти ці 2,5 роки у війні з реально 2-ою армією світу, яка володіє практично безконечним матеріальним, територіальним та людським ресурсом?
Кожен може мати свою відповідь, але не всі усвідомлюють один ключовий аспект цієї війни:
США НІКОЛИ НЕ ХОТІЛИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Фактично, ми всі це знаємо і пам’ятаємо як Буш старший ще до розвалу СРСР примчався до Києва, закликаючи Україну не виходити з СРСР.
Пізніше з аналогічним закликом до нас звернулася й Маргарет Тетчер.
Чому?
1 серпня 1991 р: Дж. Буш старший виступає перед депутатами ВРУ, закликаючи до збереження Союзу
Бо, насправді, Захід не був категорично проти – політичної поразки СРСР, але він був однозначно проти розвалу того, що на заході іменувалося Russia і не передбачало – незалежної України, Білорусі чи Казахстану.
Реально елітам США дуже потрібна велика Росія як протидія та своєрідний «обмежувач» Китаю.
Для цього Росія має бути сильною. А значить має бути – з Україною.
Люди, які підтримують цю думку, впевнені, що навіть саме вторгнення Росії у лютому 2022 р. було – прямо погоджене між Путіним та Байденом в Женеві улітку 2021 р., а потім закріплене в усіх деталях під час постійних візитів голови ЦРУ та Вікторії Нуланд до Москви упродовж осені 2021 р.
Згідно з цією логікою Байден та Путін розглядали Україну не інакше як великий біфштекс, який необхідно передати Росії, аби вона зрівнялася у геополітичній вазі з Китаєм та змогла більш переконливо грати власну гру у Євразії.
Однак несподівано – те, що вони уявляли біфштексом, вирішило не здаватися а почало бити зуби Путіну.
Це неабияк розчарувало Білий Дім і змусило таки – про людське око – хоч якось вдавати, що США підтримують Україну, але реально підтримка ця всю дорогу не перевищувала 150-250 мільйонів доларів – раз на два тижні.
Тобто максимально, що нам давала адміністрація Байдена – у вигляді зброї переважно 80-х років 20 століття – ніколи не перевищувало 500 мільйонів доларів на місяць.
В той час як Росія для потреб розвитку свого ВПК щорічно отримувала весь цей час по 500-750 мільярдів щороку — лише з продажу нафти та газу.
Праворуч — Байден та Путін у Женеві (липень 2021 р.), ліворуч — перша сторінка спільного документу трьох комітетів Конгресу США
У будь-якому випадку, той факт, що Зеленський під час візиту до США таки змусив Байдена вичавити з себе слова про передачу Україні зброї на 7,9 мільярди, це – велике досягнення.
Попри те, що гроші ці вже давно були проголосовані Конгресом і могли бути виділені ще раніше, Байден робив усе, аби їх не виділяти.
Свідомо все затягуючи і знаючи, що 30 вересня (коли закінчиться фінансовий рік) ці гроші просто «згорять».
Байден знав, але тягнув і навіть пробував запусти ці гроші на голосування по другому колу до Конгресу.
Тому – невідомо – як би воно все було, не приїдь Зеленський до США.
Можливо Байден так чи інакше цю допомогу в 7,9 мільярдів Україні погодив би, однак…
Фактом є те, що він погодив ці гроші і заявив про це вголос тільки після розмови з Зеленським.
Зрозуміло, що «сказане не означає – зроблене», але, якщо відповідна допомога в Україну надійде, то це неабияк вирівняє всю ситуацію і на фронті, і всередині нашої держави, дозволивши нам дочекатися вже нового Президента США, який, можливо, все ж змінить стратегічну лінію США стосовно України і знайде спосіб допомогти нам закінчити цю війну на максимально прийнятних і справедливих умовах.