Пт. Чер 21st, 2024


Радянська влада нав’язувала громадянам атеїзм

Не секрет, що радянська влада зробила низку заходів для послаблення впливу церкви. Більшовики оголосили «боротьбу з попівщиною та пережитками старого побуту». На той час церковне життя обмежувалося богослужінням у стінах храму. При цьому формально громадянам ніхто не забороняв відзначати релігійні свята, зокрема й Великдень, пише видання «Телеграф».

Керівництво СРСР боролося з релігією як могло: організовували лекції, на яких негативно відгукувалися про священнослужителів та православні свята. Також проводилися антирелігійні концерти та карнавальні ходи. Їхня мета — відвернути молодь і людей середнього віку від церковних обрядів.

Після грудневого пленуму ЦК КПРС 1958 року, коли з ініціативи М. А. Суслова було прийнято закриту постанову «Про посилення атеїстичної роботи», запровадили деякі заборони громадян.

В той самий час вийшла ухвала уряду про обмеження дзвону у великодні дні. Місцева влада вимагала скорочення часу богослужіння, «бо до церкви приходять робочі люди, які раніше займалися суспільно-корисною працею».

 

У випадках, коли Великдень збігався з Першотравнем, влада проводила комуністичний суботник. Антирелігійна пропаганда велася на державному рівні, для чого залучили всі засоби масової інформації.

 

Скрізь розвішували й відповідні плакати. Дивитись на них неприємно, адже принцип радянської держави не припускав поваги до почуттів вірян.

Оскільки священики зазнавали переслідувань і репресій, а ті, хто святкує Великдень та інші релігійні свята переслідувалися, віряни замість церкви почали приходити на Великдень на цвинтарі. Відвідування цвинтарів більшовики не забороняли.

Тому туди цього дня виїжджали всією родиною, підправляли могилки, збиралися біля них і поминали померлих родичів.

Жодного відношення до встановленого церковного свята такі поїздки стосунку не мали, але все ж людям це здавалося правильнішим, ніж не святкувати Великдень взагалі. Так з’явилося свято під назвою «Червона гірка». Але в сучасному суспільстві люди ходять на цвинтар згадати родичів через тиждень після Великодня.





Джерело

Від Світлана Савіцька

Журналіст, уродженець Костопіля, працювала перед війною в одній із Рівненьских газет журналістом.