Це пояснив лікар невролог і психіатр, з повагою до колег
Фото ілюстративне. Ліки
Українці часто нарікають, що, звертаючись до лікаря, не отримують належне призначення, а отримають натомість «фуфломіцин». Лікар невролог та психіатр вищої категорії Євген Скрипник пояснив, чого так відбувається.
За його словами, у медичних вишах не звертають увагу на доказову медицину, ще й препарати, які у нас призначаються та рекламуються, були розроблені за допомогою багатьох кафедр медичних ВУЗів України (той же самий тивортин, L-лізин есцинат)
Всі молоді лікарі, коли приходять на роботу, навчаються у старших колег, які використовують ще у своїй практиці ці препарати, й потім ці молоді лікарі далі продовжують їх призначати, довіряючи авторитету своїх вчителів.
А чимало лікарів і справді вірять в їхню дієвість, – каже Скрипник.
Передусім таке стається через авторитет старшого покоління. Адже на чисельних симпозіумах, які фінансуються фармакологічними компаніями, і куди запрошують молодих фахівців, приїздить професор, доктор медичних наук, і молодим лікарям розповідає, що той чи інший фуфломіцин прекрасно діє та покращує роботу серця та покращує пам‘ять. Молодь довіряє досвідченим фахівцям.
Постійні відвідування медичних представників лікарів з буклетами, де розписано (красиво), який прекрасний та дієвий препарат. З різними «замовними» дослідженнями, що їх препарат найкращий та ефективний. Тому і тут лікарі їм довіряють, – каже лікар.
Крім того, це доволі простий шлях, адже це простіше, ніж вивчати, шукати, читати, спілкуватися з колегами, читати міжнародні джерела. Це в першу чергу і мотивація не та, та й нестача часу.
Ну дуже у нас люблять, щоб на коробочці було написано, що покращує пам‘ять, покращує роботу серця, головного мозку та покращує роботу всіх органів та систем органів!
Як можна бабусі відмовити від призначення пірацетаму або кантону, якщо вона його 30 років вже приймає, – говорить Скрипник.
Багато лікарів не заглиблюються в причини захворювання, особливо це стосується дитячих неврологів, де «бум» призначення фуфломіцинів Нообутів, біфренів, гліцинів, когнумів, Актовегінів, церебролізинів, кортексинів тощо, обурюється лікар.
Інколи мені колеги говорять: «А що нам призначати дітям?». Хоча при багатьох станах потрібна робота психолога, але ж простіше призначити біфрен, мама задоволена і лікар щось призначив!