Пн. Чер 17th, 2024

Цей допис з Освіта.ua набирає зараз сотні репостів та коментарів.

Автор – Віра Коткова.

НУШ зійшов на пси.

На цьому можна було б закінчити мою оповідь про наше проходження шостого року в НУШ. Але таки не буду зраджувати традиції і спробую, як і після 5 класу, викласти своє враження від шостого класу (НУШем я його вже не можу назвати).

Отже, рік почався з ресоціалізації після двох років дистанційки.

З’ясувалось, що вчителі в зумі – то зовсім інші вчителі, ніж вони ж у класі, і потрібно з нуля будувати з ними стосунки.

Виявилося, що чомусь в школі на перерві домашка робиться за 5 хвилин, а вдома те саме не робиться за 2,5 години.

Ще десь у другому семестрі дитина перестала мене питати, нащо їй все це потрібно, а навчилася уникати більшості академічного фактажу за допомогою гуглу, ШІ і інших засобів, які зменшують кількість витраченого часу на вивчення чи запам’ятовування інформації.

А я перестала заглиблюватися у цей морок.

Бо історія знову напхана іменами і датами, які ніяк не пов’язані ні між собою, ні зі світом.

Цікавезні книжки з зарубіжної були прочитані та не були сприйняті, бо треба ж «пройти» програму.

Сумніваюсь, що дитина згадає, що вона вчила на природі спочатку року.

На географію прийшла нова вчителька, яка наївно думала, що дітей до шостого класу навчили хоча б основам роботи з картами. Але ніт.

Базових навичок по роботі з інформацією дітей не вчать.

Як не вчать правилам і навичкам ведення дискусії.

Не вчать академічній доброчесності.

Не вчать вирішувати конфлікти.

Не вчать толерантності.

Але напихають у розклад по сім уроків: п’ять в школі і ще два після школи дистанційно. Особливо мені подобається фізкультура в онлайні. Бо ж треба «пройти» програму.

І в результаті маємо абсолютно бездарно втрачений травень, бо програму ж вже «пройшли», а не «засвоїли», і що робити далі – не наша забота.

Маємо «пройдену» повз програму. Маємо просідання зору. А ще втрату мотивації до пізнання чогось нового.

Бо є завдання «пройти», але немає завдання засвоїти, втілити, дізнатися.

PS: На фото діалог з нашого батьківського чату, який яскраво відображає стан справ в НУШ.

Джерело

Від Світлана Савіцька

Журналіст, уродженець Костопіля, працювала перед війною в одній із Рівненьских газет журналістом.