Наважитися на перезапуск без старих «совків» (с)
Праворуч — Мар’яна Безугла
Днями набув поширення допис Валерія Пекаря про той момент, в якому ми перебуваємо.
Ключовою там була ось ця сентенція, яку всі обговорювали і цитували:
Насправді ніякого жаху нема. Все стабільно погано, але ми не зазнали поразки, і поразка настане не завтра (якщо тільки росіяни не обвалять нашу суспільну стійкість).
Союзники нас не кинули, фронт не прорваний, наша військова індустрія не зупинилася, ворог не захопив жодного обласного центру, логістика функціонує, ППО захищає міста, військове командування зберігає керованість, парламент збирається, волонтери працюють, податки платяться, хліб щодня випікається, тролейбуси їздять, триває звичайний третій рік великої війни.
Пекар і Корчинський
Подумалося, якщо так… Якщо ситуація, попри все, — стабільна. Якщо рейтинги Зеленського згідно з даними Корчинського сягають зараз 59%, то може Україні варто наважитися на…
Певний «перезапуск» всього?
Колаж наш: у центрі — Денис Прокопенко — в період оборони “Азовсталі”
От, приміром, пише українська Жанна Д’арк на прізвище Безугла:
Щодо Плану Президента.
Особиста думка: він орієнтований на закордон і фактично не містить внутрішнього порядку денного. Скоріше це не план, а візія.
Добре, що вона є — це прогрес. Добре, що вона транслює стійку позицію держави Україна щодо захисту власного суверенітету та спілкування на рівних з усіма гравцями, попри тиск і невигідні умови.
Погано, що у нас досі немає внутрішнього плану, і фактично нікому його створити.
Ні Умєров, ні Сирський просто не здатні його розробити, а всі інші в цій ситуації — вторинні.
Мій запропонований вихід давно відомий: наважитися на перезапуск без старих «совків» і поверхневих балакунів.
Потрібно впроваджувати інновації в управлінську сферу й перетворити сили оборони на сучасну корпорацію, а не на рабовласницький радгосп з напівприхованими окремими успішними стартапами та героїзмом окремих людей.
Праворуч — Денис Прокопенко. Багато хто бачить єдиний шанс ЗСУ в переході на стандарти полку “АЗОВ” у плані підготовки, дисципліни та взаємостосунків між командирами і підлеглими, які нагадують “бойове братерство”